Пускай всю жизнь идут дожди,
Пускай снега запорошат столетия.
Нам хочется тепла,любви и долголетия,
И счастья что у нас там впереди.
И вот, когда
Сквозь мрак ночной,
Приду к тебе из полуночной тьмы.
Когда потухнут на глазах огни,
Увижу вновь я взгляд родной.
Слёзы как дожди осенние,
Мне не хочется под них попасть.
Как неясная душе напасть,
Мечты как листья на ветру весенние.
Туман и грусть и солнце среди туч померкло,
Я знаю, что к тебе вернусь,ведь верно,
Что гроз ни капли не страшась,
Пойду дорогою смеясь,
Держа в руках твою звезду и
уповаю на судьбу.
Ты встретишь здесь меня и не меня,
Вопросы задавать уже не будешь.
Уснём с тобой, и ты меня разбудишь,
Когда любовь сверкнёт в тебе маня.
Сливался свет в багрянце листопада,
Катился к окончанию роман.
Любви хотели мы,а большего не надо,
Есть правда у любви и это не обман....
Прочитано 7242 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
